Історія кафедри

 

Нинішня кафедра історії України і туризмознавства свого часу стала однією з перших кафедр історії України, які почали створюватись в Україні після проголошення її незалежною державою. Кардинальні зміни в суспільно-політичному житті, що відбувалися після краху радянської тоталітарної системи, супроводжувались піднесенням національної свідомості в широких верствах суспільства, загальним зростанням інтересу до історичного минулого. Викладання історії України у вищих навчальних закладах та середніх школах стало важливою складовою цього процесу.

Від початку свого існування кафедра історії України підпорядкувала свою діяльність формуванню національно-свідомого, озброєного глибокими історичним знаннями студентства. Було розроблено типову і робочу програму курсу “Історія України”, який передбачає систематичний виклад подій від найдавніших часів до сучасних соціально-економічних і політичних процесів включно. Запропонований студентам курс ставив за мету відновлення історичної правди, всебічне висвітлення історичного минулого українського народу, виховання у студентської молоді шанобливого ставлення до історичних традицій своєї Батьківщини, її культури, мови, формування самоповаги і позбавлення комплексу меншовартості, який тривалий час прищеплювався українцям асиміляторами різного гатунку. Неабияке значення у викладанні “Історії України” має ліквідація т.зв. “білих плям” в процесі осмислення основних проявів історичного процесу в Україні, ознайомлення студентів з численними фактами, подіями, явищами, які були предметом суб’єктивістського трактування компартійними ідеологами, а то й просто замовчувались. Це стосується проблем державності українського народу, різних аспектів історії козацтва, історії станів України, місця кожного з них у визвольній боротьбі українського народу. Важливе значення має висвітлення вкладу українців у світову культуру, систему світових економічних відносин, а також проблеми еволюції права.

Студенти отримали змогу ознайомитись з основними етапами українського національно-визвольного руху, його конкретним змістом і організаційними формами. У курсі розкривається діяльність українських політичних партій від початків їх заснування і до участі у сучасному політичному процесі. Приділяється значна увага подіям, пов’язаним із боротьбою за українську державність у 1917-1921 рр., переосмисленню складних процесів, що мали місце в Україні у 20-30-х, 40-50-х рр., показу тяжких наслідків сталінізму для соціально-економічного і культурного розвитку України.

Нового підходу вимагало методичне забезпечення навчального процесу. Неабияку роль у цьому відіграє постійно діючий науково-методичний семінар кафедри. На його засіданнях обговорюються важливі наукові проблеми, пов’язані з періодизацією історії України, особливостями її соціально-економічного, політичного і культурного розвитку від найдавніших часів до початку XXІ ст. Предметом творчого обговорення є закономірності становлення і розвитку Старокиївської держави, її місце в історичній долі українського народу, характерні риси розвитку феодального суспільства, об’єктивні передумови феодальної роздробленості і проблема формування мононаціональних держав у Східній Європі, Галицько-Волинська держава як фактор тяглості національно-державного буття українського народу, інтеграційні та дезінтеграційні процеси на українських землях у складі Литовської держави, Речі Посполитої. На основі досягнень державницької школи української історіографії, новітніх наукових публікацій, багато в чому переосмислено зміст і наслідки національно-визвольної боротьби українського народу 1648-1657 рр., у висвітленні якої тривалий час домінували народницькі чи неонародницькі концептуальні підходи. Жваві дискусії відбуваються навколо обговорення питань новітньої історії України. Серед них – основні напрямки розвитку української державності у 1917-1921 рр., злочини комуністичної диктатури проти людства і українського народу, роль ОУН-УПА у визвольній боротьбі проти німецького фашизму і комуністичної диктатури, форми спротиву радянській тоталітарній системі в Україні і т.п.

Надання вищому навчальному закладу статусу державного, а згодом – національного лінгвістичного університету суттєво сприяло підвищенню рівня усіх напрямків діяльності кафедри у справі підготовки високоосвічених спеціалістів, озброєних науковим світоглядом з високим рівнем загальної культури. Розроблено концепцію подальшої діяльності кафедри як складової університету, постійно вдосконалюються теоретичні курси.

Одним з важливих напрямків діяльності кафедри стало врахування специфіки університету як вищого лінгвістичного навчального закладу. Воно полягає, зокрема, у викладанні теоретичних курсів в контексті зв’язків України з країнами, мова яких вивчається на окремих факультетах та в інститутах університету. З цією метою до типових і робочих програм було внесено суттєві корективи, які дозволяють поглибити фахову підготовку студентів. Дальшим кроком у цьому напрямі було запровадження читання спецкурсів, які розкривають історичні зв’язки України з країнами, мова яких вивчається, під загальною назвою “Україна і європейський світ” (зараз викладається тільки в Економіко-правовому інституті). Запропонований спецкурс має грунтовно ознайомити студентів з історичними подіями та фактами, які здійснювали визначальний вплив на формування спільного і відмінного у розвитку суспільно-політичного та культурного процесу в країнах Західної Європи та в Україні. Важливим аспектом викладання є розкриття соціокультурної та політичної орієнтації України, яка, органічно сприймаючи досягнення західноєвропейської цивілізації, зберігала самобутність власного історичного розвитку. Зміст спецкурсу спрямований на поглиблення уявлень студентів про багатовимірність історичного процесу в Україні, яка була країною західної культури, однак, водночас зазнала значних орієнтальних впливів. При цьому важливого значення набуває показ історичних подій в Україні як зоні розмаїтих етнокультурних контактів, а також з’ясування змісту етноконфесійних проблем в процесі її історичних взаємин із західним і східним світом.

Суттєву корекцію у весь зміст діяльності кафедри було внесено у 2000 р., відколи їй було передано викладання курсу “Історія, географія, культура країни, мова якої вивчається” (зараз – “Країнознавство”). З цього часу структурний підрозділ, який здійснює викладання історичних дисциплін в університеті, наказом ректора Г.І.Артемчука був перейменований у кафедру історії України та зарубіжних країн. Були розроблені комплекси навчально-методичних матеріалів нової дисципліни, насамперед робочі та типові програми з урахуванням профілю факультетів та інститутів університету. Водночас почалося видання перших науково-методичних розробок. Викладання цієї дисципліни суттєво поглиблює зміст історичної освіти в університеті, яка послідовно враховує професійну орієнтацію майбутніх фахівців. Нова дисципліна ставить за мету дати також знання про стан сучасного розвитку кожної країни, мова якої вивчається, особливості її культурного розвитку та географію.

У 2004-2006 рр. в університеті здійснюється перебудова навчального процесу у напрямку наближення до європейського освітнього простору. Кафедра історії України та зарубіжних країн однією з перших перейшла на викладання курсів “Історія України” та “Країнознавство” за кредитно-модульною системою. У відповідності до нових вимог розроблені нові типові та робочі програми, базові навчально-методичні матеріали до курсів, плани самостійної роботи студентів, пакети модульних контрольних робіт, тести та інші необхідні документи.

Складовою розмаїтої та навчально-методичної діяльності викладачів кафедри є підготовка підручників, навчальних посібників, методичних розробок, які враховують зміни, що відбуваються в суспільній свідомості, і зорієнтовані на цінності вітчизняної та світової культури, сприяють гуманізації освіти. Серед праць, підготовлених кафедрою – опублікований у 1995 р. підручник Ю.І.Терещенка та В.М.Курила “Історія України. Кн.1: Від найдавніших часів до 1917 р.” (22 друк. арк.). Одним з важливих аспектів викладу у ньому є заперечення тези, нібито українці належать до т.зв. “недержавних” народів і не здатні до самостійного державного життя. У книзі переконливо показано, що Старокиївська і Галицько-Волинська держави, Київське і Волинське князівства XV ст., Запорізька Січ, козацька держава Богдана Хмельницького, Гетьманщина – були ланками єдиного процесу, який, попри драматичні повороти історії, свідчив про постійне прагнення українського народу жити незалежним державним життям. Такий самий концептуальний підхід є характерним і для навчального посібника Ю.І.Терещенка “Історія України від найдавніших часів до утвердження незалежної держави” (К., 1993, 8,5 друк. арк.).

Викладанню історії України в загальноєвропейському контексті сприяє монографія Ю.І.Терещенка “Україна і європейський світ: Нарис історії від утворення Старокиївської держави до кінця XVI ст.” (К., 1996, 28 друк. арк.), що вийшла друком у рамках програми “Трансформація гуманітарної освіти в Україні”, організованої Міністерством освіти України та міжнародним фондом “Відродження”. Автор ставив завданням показати, що за час свого існування український народ виявив себе як органічна складова європейської спільноти народів, які попри всю складність взаємин, поділяли єдину культурну та суспільну спадщину. Доповненням до цієї праці є низка методичних розробок Ю.І.Терещенка: “Західна Європа у першій половині XVII ст. Пошуки шляхів національного і соціально-економічного визволення України”, “Національно-визвольна боротьба українського народу у 1648-1657 рр. її вплив на загальноєвропейську ситуацію”, “Тенденції суспільно-політичного розвитку в Західній Європі і Україні у другій половині XVII – поч. XVIII ст.”, “Українська культура XVI-XVIII ст. у європейському контексті”.

Останні роки викладачі кафедри плідно працюють над дослідженням українського консерватизму як суспільно-політичного і духовного явища. Сьогодні, коли політичний спектр України знову характеризується переважанням соціального радикалізму, неспроможністю основних політичних сил досягти консолідації та подолати кризові явища в економіці та суспільстві, звернення до ідей консерватизму може сприяти подоланню однобічності суспільного розвитку, зміцненню національних традицій, досягненню стабільності і правопорядку в державі, прищепленню суспільству усвідомлення ролі еліти, політичної культури, церкви, держави, приватної власності.

Результатом досліджень у цьому напрямку є вихід з друку першого і другого чисел наукового збірника “Український консерватизм і гетьманський рух: історія, ідеологія, політика”, який отримав схвальну оцінку громадськості в Україні та поза її межами.